Зруйновані міста, мільйони загиблих, не перелічити людей, чиї життя опалила війна. Яскрава, сонячна весна 1945 принесла, нарешті, світ на зранену землю. Радянські солдати дійшли до Німеччини, вони не підозрювали, що їм доведеться тут перейматися долями дітей в самому лігві ворога. Серед руїн містечка Бланкенгайма притулився дитячий будинок. Безпритульний, голодні діти, черги за їжею, постійний страх – ось ціна спраги влади однієї людини.
Бійці під командуванням молодого капітана Ігоря Коль спрямовуються на допомогу вихованцям дитячого будинку. Їх супроводжує перекладач і кореспондент Тесса Генцер. Кругом розруха, у дітей немає одягу та взуття, проблеми з продуктами. Півсотні вихованців здивовані добротою і сердечием людей у військовій формі. Вони годують, облаштовують побут, і, що найдивніше, частенько посміхаються. Хлопці знайшли біля паркану переляканого малюка, йому всього кілька місяців, очевидно, знайду підкинули біженці. Солдати назвали хлопчика Олександром Маленьким. Особливо прив'язався до дитини старшина Василь Акимыч, крихітка, ледь побачивши його, відразу заспокоювався.